Apfelbaum
28 тра 2019 о 18:24
Цибульки
Reload
Прийшов до нас в гості один італієць і похвалився, що може з'їсти цілий стручок пікантного перцю без хліба і води. Цей фокус він за столом показав) На столі якраз був хрін і ми йому сказали, що в нас є ще пікантніше. Цей герой набрав повну столову ложку хріну, спробував... А далі шок, бідолаха побіг до ванни і довго звідти не виходив) Більше про пікантні продукти мови не було)
2
вірю
0
не вірю
02 лис 2015 о 3:32
Із-за жари цього літа мій ноут став перегріватися. Єдине, що йому трохи помагало - це прикладання льоду. Одного такого дня я забула заготовити лід, і довелося прикладати заморожену курячу грудинку)) за годину грудинка повністю розмерзлася і довелося її приготувати на обід. мабуть ще трохи б часу вона провела на ноуті, і смажити її не треба би було)
1
вірю
0
не вірю
08 жов 2015 о 0:43
Якось на контрольній з економіки нас двох з подружкою пересадив професор на першу парту, аби не списували. От я кажу їй - зара я тобі фокус покажу, шо він засне, а ми будем списувати. От і під ніс говорю "засни, засни, зараз ти заснеш". А було то зимою, дощ безупинно паде, 6 вечора, холодно. Професор сів під батарею, і очі йому закриваються. Ми тоді списувати! Майже все встигли, але подружці з тої радості впала з парти книжка і професор пробудився. Всьо, кажу, зіпсула ти насланє.
3
вірю
0
не вірю
08 лип 2014 о 1:30
Коли я вчилась в інституті, була в мене колєжанка, яка завжди на уроці тільки й чекала на підказку. Особливо була біда з прикрим вчителем історії, то про віденський конгрес спитає, то про першу світову. Якось в черговий раз спитала вона мене, яка столиця Данії. Я ж відповіла, що Копендупен :) Після кількох її запитань "шо чесно?" і моїх "угу" - повірила :)
3
вірю
0
не вірю
13 чер 2014 о 6:53
Стався той втішний випадок в Римі - я тільки приїхала, і вирішили з мамою на вихідних обійти всі видатні місця, відповідно, гарно вибралися, щоб вийшли класні фотки. А був тоді ще в мене фотоапарат з плівкою, з тим приколом "ой, давайте плівку доклацаємо, тоді проявити можна буде". От в кінці дня пішли ми в фотоательє. Працівник глянув на фотоапарат і побаранів. А тоді сказав нам, що там нема плівки :)))
1
вірю
0
не вірю
13 чер 2014 о 6:47
Було то давно, ще вроді перша інавгурація Кучми. Слово то для мене було дивне, і весь час видавалося, що кажуть "кенгурація". Мені було мало років, і я діставала старших, щоб пояснили його значення. Тітка пожартувала, що то "президенту пришиють таку сумку з матерії і він буде скакати з нею по столі у ВР". Найцікавіше, що я довго в то вірила :)
1
вірю
1
не вірю
30 тра 2014 о 7:23
Вчилась якось я в Римі. Вікна нашого класу були на рівні землі і виходили на внутрішнє подвір'я, де стояли вазонки - доволі великі деревця. Сторож, який щодня поливав їх зі шланга, був старий і недобачав, тому завжди кричав наперед "позакривайте вікна!" Одного дня додали в клас новенького з Румунії, який мало що розумів італійською. Коли сторож почав свій ритуал, новенький зрозумів, що треба щось зробити з вікном, ну взяв, та й відкрив. І прийняв освіжаючий душ на втіху всього класу.
3
вірю
0
не вірю
02 лют 2014 о 20:12
Трохи по сезону - є в нас такий звичай, що після Водохреща священик навідує людей і при тому святить хату. От же і до нас прийшов, сіли поговорити, а воду налили в глибоку миску і поклали на піаніно. А в нас кіт був любитель музики, спав то на нотах, то на піаніно. Чомусь він тоді надумав прокинутися і понюхати, що в мисці. Я показала то бабці, але уваги ніхто не звернув - тоді мені ще мало років було. А вкінці треба хату покропити - а води нема! Ну що зробиш, кіт випив :)
1
вірю
1
не вірю
02 лют 2014 о 0:17
Захотілося мені якось в Римі поліпшити свій колір волосся хною. Зайшла в першу-ліпшу аптеку, запитую, чи є хна. Аптекар приніс пачку безколірної хни. Пояснюю йому, що мені потрібна кольорова. На що він відповідає: "Я не розуміюся у видах хни, це там у вашій країні вона росте, і ви в тому просунуті". Аякже, в Україні саме хна заколосилася, скоро жнива))) По яких критеріях він ідентифіковував мою національність - теж питання) P.S. хну я все-таки потім знайшла)
3
вірю
0
не вірю
20 січ 2014 о 8:31
Була в мене улюблена картина - верблюди, які спацерують через пустелю. Після переїзду в нову квартиру повісила її на стіну навпроти ліжка, щоб споглядати і релаксувати перед сном. Загалом квартира попалася дуже класна, район тихий. Аж прокидаюся одної ночі від сильного звуку, так ніби вже кінець світу настав) Від світла знадвору мож було побачити, що то гепнула моя улюблена картина, а з неї вискочила миша і "зникла в невідомому напрямку". Мені не скучно з тваринками :)))
1
вірю
2
не вірю
16 січ 2014 о 7:30
© 2019, Tsybulka