Одного разу я йшов з татом від бабусі додому об'їздною дорогою. Ми йшли попри старий цвинтар і раптом відчули що ззаді нас хтось йде не змінюючи відстані до нас. Ми зупинились і жіноча постать вся в білому також зупинилась. Стало моторошно. Ми рушили далі, - жінка пішла за нами. Це була ніч, світив місяць. Мого тата роздратувало це і він хотів вдруге обернутись і сказати щоб вона не слідувала за нами, але коли він це зробив, її там вже не було..
2
вірю
0
не вірю
16 січ 2014 о 16:38
2
оцінили
© 2019, Tsybulka