Liolina

Влітку в страшенну спеку поїхали На Десну купатися - ми з чоловіком і собакою Корою та п"ятеро робочих з нашого підприємства. Пляж був "дикий"- маленький шматочок піску серед очерету. Я першою попливла, лягла собі на спину й задрімала. Течією мене занесло далеченько, то й добиралася назад довгенько. Припливла, дивлюся - а дядьки так і сидять на березі й жаряться - собака до хазяйки нікого не пустила!

Liolina

Якось була в Москві. Треба було перебігти дорогу, а до світлофору йти далеченько було. То я й побігла - ніби вписувалася в рух транспорту. На протилежному боці вулиці натикаюся на міліціонерів, які якраз їхали і, побачивши таке неподобство з моєї сторони, зупинилися. Знаєте, що я їм сказала з переляку (грошей навіть на штраф не було): "Ой, вибачте, я не знала. Я ж - з Києва". Ті дурні подивилися на мене, подумавши:"Аааа, деревня, що з неї візьмеш?". І відпустили!